четвер, 30 жовтня 2014 р.

Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами...


Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись... А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від  найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою, -  вона тремтить, як струна, -  все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, -  ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни...
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в'януть білі троянди!
Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже...
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
І нехай в'януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.

Українка Леся

понеділок, 22 вересня 2014 р.

дощ...

У нас дощ)))Люблю в таку погоду бути вдома сама і під стукіт крапельок в вікно творити, творити, творити... це моя пора натхнення... раніше не любила таку погоду, а тепер люблю)))старію?
А як  у вас?


середа, 17 вересня 2014 р.

"Встретимся у алтаря...Я буду в белом..."



 Сережки до загальної колекції
17/365 earrings
Сутінки)))Люблю цей фільм, вчора передивилась знову всі частини, чомусь не набридає)

понеділок, 15 вересня 2014 р.

Жгутик Вишиванка (блакитний) і трохи ля-ля

 Жгутик до вишиванки у блакитних тонах, колись робила за такою ж схемою червоний)

пс. мушу визнати, що я стала страшенною ліньтяйкою - ціла купа нових робіт, деякі навіть вже сфотографовані - лишилось трішки почаклувати в фотошопі і в блог - та не можу себе заставити. ще й осінь...треба вчитись планувати свій час і самоорганізовуватись (ото закрутила). Трішки змінився мій графік - старший син пішов до школи, треба виділяти час на виконання домашнії завдань, а це ой як нелегко. Я кажуть, настала пора, коли "мама захрипла, дитина оглохла, а сусіди вивчили все напамять".  Молодший Ромчик пішов у садочок в іншу групу до іншої виховательки - теж потрібен час на адаптацію. Отак і живем))))
Миру вашому дому!