Жгутик "Шоколадні історії"

Прочитала я тут на днях в соцмережі ВК, що в одній із груп, на які я підписана, організовують спільний проект - різні майстрині вязатимуть жгут по одній схемі. Кольори можна підбирати на свій смак, і навіть можна вязати не джгут, а браслет або навіть чехол для телефону чи окулярів. ось так виглядала початкова схема

А ось так вийшло у мене втілити її у бісері

По кольоровій гамі намагалась максимально наблизитись до схеми (хоч такі кольори для мене нетипові). А під час вязання смакувала шоколадом та думала про Львів - красиве місто) і про львівську майстерню шоколаду) Єх, мені б там пожити пару днів) у майстерні...

А жгутики інших майстринь можна побачити в альбомі ВК https://vk.com/album-48284029_206095396    ( альбом в стадії наповнення)

пс. а що сталося з мітками в блозі? в мене замість них тільки знаки запитання.. І ще з цим жгутиком спробую завітати на віртуальні посиденьки до Віки в її "Рукодільне кафе"

Жгутик "Вона носила квіти у волоссі..."

Черговий жгутик - тепер я, мабуть,  можу називати себе затятою вязальницею жгутів))) Обожнюю цей відтінок білого використовувати як фон для квіткових орнаментів - він додає квітам обєму). Ширина 15 бісерин, довжина 45-47 см, чеський бісер

Жгутик бере участь у благодійному аукціоні на підтримку нашої арміїї у фейсбуці



І ще з цим жгутиком спробую завітати на віртуальні посиденьки до Віки в її "Рукодільне кафе"

Жгут Квіткове поле)

Один з моїх любимчиків - жгутик з волошками та соняшниками. Звязати його хотіла вже давненько, але багато часу зайняв пошук бісеру - купляла його в трьох різних інтернет-магазинах, а пакетик ніжно блакитного бісеру для фону привіз мені чоловіків друг аж з Чехії. Технічні характеристики - бісер ТОНО, джинсова нитка, гачок 0.75,  18 бісерин в окружності.
За схемку величезне спасибі Лідії та її блогу 
За підбір кольору - Інні

І ще з цим жгутиком спробую завітати на віртуальні посиденьки до Віки в її "Рукодільне кафе"

Жгутик Східні мотиви

Черговий жгутик на 16 бісерин  Східні мотиви. Ловлю себе на думці, що я рніше жгутик на 12 бісерин був для мене максимально товстим і максимально красивим (комфортним) потрібне підкреслити.
Згодом я перейшла на обєм 15 бісерин і знову потрібне підкреслити.  А тепер вяжу на 15-18 і починаю заглядатись на 20-24. Але тут напевно треба переходити на 15 ТОНО - тоді відкриваються неосяжні горизонти творчості і нехай пробачать мені мої втомлені очі
Щось я відійшла від теми... Отже, жгутик Східні мотиви на 16 бісерин з чеського бісеру №10. Нитки джинсові, гачок 0.75. З схемку величезне спасибі талановитій дівчині Олександрі та її блогу

І ще з цим жгутиком спробую завітати на віртуальні посиденьки до Віки в її "Рукодільне кафе"

Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами...

Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись... А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від  найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою, -  вона тремтить, як струна, -  все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, -  ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни...
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в'януть білі троянди!
Візьми мене з собою.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже...
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
І нехай в'януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.
Українка Леся


І ще з цим жгутиком спробую завітати на віртуальні посиденьки до Віки в її "Рукодільне кафе"